Мораторій на закриття сільських бібліотек

8 лютого 2012 року Верховна Рада України прийняла Постанову №7161 «Про впровадження мораторію на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості». З повним текстом Постанови можна ознайомитись на сайті Верховної Ради: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?pf3516=7161&skl=7. В п.1 цього документу зазначено: «Вважати неприпустимим закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості. Впровадити  до  кінця 2015 року  мораторій на  закриття  державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості».

Крім того, Кабінету Міністрів України доручається здійснити низку заходів, що мають на меті покращити фінансове та матеріально-технічне становище закладів культури у сільській місцевості, зокрема:

      - «вжити невідкладних заходів щодо зміни умов фінансування державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості;

      - вжити додаткових заходів щодо поповнення фондів сільських бібліотек  сучасними виданнями національного книговидавничого ринку, в тому числі примірниками, виданими за Державною програмою «Українська книга».

 Постанова була прийнята на виконання рішень Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності після проведення комітетських слухань на тему: «Розвиток сільських бібліотек як інформаційних і культурних центрів», що відбулися 18 травня 2011 року за участю Програми «Бібліоміст», представників Української бібліотечної асоціації, міжнародних організацій та директорів ряду бібліотек.

 Плюси

Безумовно, велике значення має сам факт прийняття Постанови та визнання найвищим законодавчим органом країни неприпустимості «закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості». Крім того, важливим є  доручення Кабінету Міністрів здійснити певні заходи, що мають покращити стан сільських закладів культури.

Мінуси

Головним недоліком Постанови є відсутність так званих «приписів нормативного характеру», тобто норм, що визначають заборону здійснення  певних дій та  відповідальність (тобто покарання), що настає у разі їх порушення. Інший недолік – певна декларативність та розмитість формулювань. Наприклад, доручення Кабінету Міністрів «вжити невідкладних заходів щодо зміни умов фінансування державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості», якщо вдуматись, зовсім не обов’язково має призвести до покращення  фінансування, і взагалі не зрозуміло, про які саме заходи йде мова.

 Рекомендації для адвокації

Не зважаючи на певні недоліки, Постанова надає сільським бібліотекам та районним ЦБС додаткові можливості. Зокрема, положення Постанови можуть бути використані в адвокаційній роботі як важелі впливу на органи влади – відтепер будь-яку спробу закрити сільську бібліотеку можна трактувати як порушення чинного законодавства. Цей факт надає підстави для офіційних звернень до органів влади вищого (районного або обласного) рівня. Так само можна відстоювати права у судових інстанціях. Про наявні порушення або дії, що можуть призвести до таких порушень, варто також інформувати громадськість та залучати ЗМІ, особливо ті, що спеціалізуються на проведенні журналістських розслідувань.

Ідеї для адвокації: кампанія «Я люблю бібліотеки і голосую»

Україна живе від виборів до виборів. До речі, в 2012 році ми знову голосуємо. Чи можна використати цю подію в інтересах бібліотек? Закордонний досвід свідчить, що можна. Прикладом є адвокаційна кампанія «Я люблю бібліотеки і голосую», що   була проведена Асоціацією бібліотек штату Вісконсін (США). Кампанія мала на меті нагадати суспільству, зокрема кандидатам на виборчі посади про те, що виборці ходять до бібліотек та підтримують їх. Реальним поштовхом до проведення кампанії стало зменшення бюджетного фінансування бібліотек штату на 4%.

Напередодні кампанії було проведено дослідження, яке засвідчило, що користувачі бібліотек є більш активними виборцями (85% відвідувачів бібліотек штату брали участь у попередніх виборах), ніж ті, хто не ходить до бібліотеки (60%). Організатори кампанії використали ці дані як головний аргумент впливу на майбутніх посадовців та розробили ключове повідомлення «Я люблю бібліотеки та голосую». Це повідомлення разом з логотипом кампанії було розміщено на значках, наклейках та інших інформаційно-рекламних матеріалах. Бібліотеки-учасники кампанії запрошували усіх, хто підтримує бібліотки, використовувати цю символіку під час передвиборчих заходів (зустрічей з кандидатами, громадських обговорень та інших публічних подій) як нагадування про підтримку бібліотек виборцями. Крім того, самі бібліотеки брали активну участь у передвиборчих заходах, пропонуючи усім кандидатам приміщення для зустрічей з виборцями, самі проводили  зібрання виборців, що підтримують бібліотеки, розсилали прес-релізи до місцевих засобів масової інформації.

Організатори кампанії планували розповсюдити приблизно 5000 значків та наклійок зі слоганом та логотипом кампанії. Насправді, їх було роздано понад 25 000. Люди брали символіку кампанії на зустрічі з кандидатами, тим самим нагадуючи їм про важливість фінансування бібліотек. По суті, виборці голосували не лише за тих, чи інших кандидатів, але й за бібліотеки.

Більше інформації про проведену кампанію можна знайти на сайті Асоціації бібліотек штату Вісконсін за адресою: http://www.wla.lib.wi.us/legis/lovelibs/index.htm