Як визначити тему для адвокаційної кампанії

Для визначення теми адвокації необхідно здійснити декілька послідовних кроків.

1. Спочатку треба визначити пріоритетні проблеми. Можна назвати ті проблеми, що сьогодні існують в бібліотеці і потім шляхом голосування визначити, які з них є найбільш важливими. Декілька споріднених тем можна об’єднати в одну. Наприклад, відсутність в бібліотеці комп’ютерів,  інтернету та фахівця з ІТ можна розглядати як одну комплексну проблему.

2.  Необхідно визначити можливі наслідки для громади та суспільства, до яких може призвести не вирішення проблеми. Наслідки можуть бути соціальними, економічними та політичними. Наприклад, візьмемо проблему відсутності інтернету в бібліотеці. До соціальних наслідків даної проблеми можна віднести: обмеженість доступу до інформації жителів міста, села; обмеженість для молоді в проведенні дозвілля, що, в свою чергу, може призвести до ранньої злочинності. Серед економічних наслідків можуть бути: відсутність доступу до оперативної інформації у місцевих підприємців (фермерів), обмеженість в пошуку роботи та навчання, тощо. Ці чинники можуть призвести до збитковості бізнесу та підвищення рівня безробіття в громаді. Політичними наслідками можуть бути: незадоволеність мешканців рівнем життя в громаді, зниження довіри та рейтингу місцевої влади, що може призвести до певних ускладнень на наступних виборах. В цьому контексті може виникнути запитання, навіщо бібліотеці потрібно аналізувати ці наслідки? Відповідь є дуже простою. Кожний з цих наслідків зачіпає інтереси певних осіб, груп та організацій. Наприклад, обмеження доступу до комерційної інформації має безпосереднє відношення до підприємців. Зниження рейтингу влади турбуватиме місцевих посадовців. Проблеми з дозвіллям зачіпають інтереси молоді та молодіжних організацій. Все це означає, що вони можуть стати нашими потенційними союзниками, якщо ми використаємо правильні мотиваційні важелі. В деяких випадках ретельно проведений аналіз дозволяє виявити потенційних союзників там, де ми навіть не очікували. Наприклад, якщо ми говоримо про можливість зростання рівня злочинності в молодіжному середовищі, нас може підтримати місцеве УВС, якщо ми їм доведемо, що комп’ютери та інтернет замість вулиці привернуть молодь до бібліотеки (до речі, американські бібліотеки мають такий досвід!). Одним з головних принципів адвокації є донесення до людей певної проблеми з наголосом на тому, як не вирішення цієї проблеми може погіршити їхнє життя. Лише в цьому випадку можна розраховувати на широку підтримку громади.

3. Корисною мотиваційною вправою є аналіз можливих наслідків не вирішення проблеми для самої бібліотеки та бібліотекарів. Як правило, це – відсутність сучасних послуг, зменшення відвідувачів, скорочення фінансування з подальшою перспективою на закриття та звільнення. Цей аналіз має довести той частині бібліотечних працівників, яка ще вірить в те, що все якось минеться, одну просту істину – вирішення проблем залежить лише від нас. Годі чекати, настав час діяти!

4.        Після проведення аналізу можливих наслідків ситуації, які надалі допоможуть нам знайти союзників та аргументи для тих, хто прийматиме рішення, необхідно визначити та проаналізувати причини ситуації, що склалася. Навіщо це потрібно? Справа в тому, що метою адвокаційних кампаній, як правило, є боротьба з причинами тих чи інших негативних ситуацій. В цьому полягає одна з відмінностей адвокаційної діяльності від соціальних проектів, метою яких часто буває саме подолання наслідків негативних явищ. Для аналізу причин існує адвокаційний інструмент, що називається «дерево причин». Він застосовується шляхом послідовного використання запитання «Чому?». Наприклад, чому в бібліотеці не має інтернету?». Варіанти відповідей можуть бути різними, в залежності від конкретної ситуації в громаді. Варіант 1 – тому що в бібліотеці не має комп’ютерів. Варіант 2 – є комп’ютери, але не має інтернет покриття або провайдера, який надає такі послуги. Варіант 3 – є комп’ютери, є покриття, але місцева влада не оплачує інтернет. Цілком зрозуміло, що кожна з трьох причин (можливі й інші) потребує власного сценарію подальших дій та подальшого аналізу. Ми знову ставимо те ж саме запитання (чому?), але вже до тієї відповіді, що ми самі дали. Для прикладу візьмемо 3 варіант - є комп’ютери, є покриття, але місцева влада не оплачує інтернет. Чому? Знову ж таки можна знайти декілька варіантів відповідей. Наприклад, найбільш типовий - не має коштів. Насправді, це не зовсім так. Гроші завжди є. Інша  справа, що використовуються вони на зовсім інші цілі, тому більш коректним варіантом відповіді буде: «кошти не передбачені в бюджеті цього року», Це більше схоже на правду. Якщо знову поставити запитання: «Чому?», ми зрозуміємо, що розвиток бібліотечної справи не є пріоритетом для місцевої влади. Чому? Можливо, вона не достатньо обізнана, яку важливу роль відіграє бібліотека в громаді. А може бути і навпаки, бібліотека не відповідає сучасним потребам громади.

В будь-якому випадку використання цього інструменту дозволить проаналізувати усі можливі причини існуючого стану справ. Далі необхідно відкинути ті з них, що виходять за рамки нашої компетенції та можливостей (наприклад, світова криза) і зосередитись на тих причинах, які ми в змозі вирішити (наприклад, місцева влада не достатньо поінформована про роботу бібліотеки і ті нові можливості, що надає інтернет в бібліотеці). Це, по суті, і має стати темою для нашої майбутньої кампанії.

Мораторій на закриття сільських бібліотек

8 лютого 2012 року Верховна Рада України прийняла Постанову №7161 «Про впровадження мораторію на закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості». З повним текстом Постанови можна ознайомитись на сайті Верховної Ради: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?pf3516=7161&skl=7. В п.1 цього документу зазначено: «Вважати неприпустимим закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості. Впровадити  до  кінця 2015 року  мораторій на  закриття  державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості».

Крім того, Кабінету Міністрів України доручається здійснити низку заходів, що мають на меті покращити фінансове та матеріально-технічне становище закладів культури у сільській місцевості, зокрема:

      - «вжити невідкладних заходів щодо зміни умов фінансування державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості;

      - вжити додаткових заходів щодо поповнення фондів сільських бібліотек  сучасними виданнями національного книговидавничого ринку, в тому числі примірниками, виданими за Державною програмою «Українська книга».

 Постанова була прийнята на виконання рішень Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності після проведення комітетських слухань на тему: «Розвиток сільських бібліотек як інформаційних і культурних центрів», що відбулися 18 травня 2011 року за участю Програми «Бібліоміст», представників Української бібліотечної асоціації, міжнародних організацій та директорів ряду бібліотек.

 Плюси

Безумовно, велике значення має сам факт прийняття Постанови та визнання найвищим законодавчим органом країни неприпустимості «закриття державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості». Крім того, важливим є  доручення Кабінету Міністрів здійснити певні заходи, що мають покращити стан сільських закладів культури.

Мінуси

Головним недоліком Постанови є відсутність так званих «приписів нормативного характеру», тобто норм, що визначають заборону здійснення  певних дій та  відповідальність (тобто покарання), що настає у разі їх порушення. Інший недолік – певна декларативність та розмитість формулювань. Наприклад, доручення Кабінету Міністрів «вжити невідкладних заходів щодо зміни умов фінансування державних і комунальних закладів культури у сільській місцевості», якщо вдуматись, зовсім не обов’язково має призвести до покращення  фінансування, і взагалі не зрозуміло, про які саме заходи йде мова.

 Рекомендації для адвокації

Не зважаючи на певні недоліки, Постанова надає сільським бібліотекам та районним ЦБС додаткові можливості. Зокрема, положення Постанови можуть бути використані в адвокаційній роботі як важелі впливу на органи влади – відтепер будь-яку спробу закрити сільську бібліотеку можна трактувати як порушення чинного законодавства. Цей факт надає підстави для офіційних звернень до органів влади вищого (районного або обласного) рівня. Так само можна відстоювати права у судових інстанціях. Про наявні порушення або дії, що можуть призвести до таких порушень, варто також інформувати громадськість та залучати ЗМІ, особливо ті, що спеціалізуються на проведенні журналістських розслідувань.

Ідеї для адвокації: кампанія «Я люблю бібліотеки і голосую»

Україна живе від виборів до виборів. До речі, в 2012 році ми знову голосуємо. Чи можна використати цю подію в інтересах бібліотек? Закордонний досвід свідчить, що можна. Прикладом є адвокаційна кампанія «Я люблю бібліотеки і голосую», що   була проведена Асоціацією бібліотек штату Вісконсін (США). Кампанія мала на меті нагадати суспільству, зокрема кандидатам на виборчі посади про те, що виборці ходять до бібліотек та підтримують їх. Реальним поштовхом до проведення кампанії стало зменшення бюджетного фінансування бібліотек штату на 4%.

Напередодні кампанії було проведено дослідження, яке засвідчило, що користувачі бібліотек є більш активними виборцями (85% відвідувачів бібліотек штату брали участь у попередніх виборах), ніж ті, хто не ходить до бібліотеки (60%). Організатори кампанії використали ці дані як головний аргумент впливу на майбутніх посадовців та розробили ключове повідомлення «Я люблю бібліотеки та голосую». Це повідомлення разом з логотипом кампанії було розміщено на значках, наклейках та інших інформаційно-рекламних матеріалах. Бібліотеки-учасники кампанії запрошували усіх, хто підтримує бібліотки, використовувати цю символіку під час передвиборчих заходів (зустрічей з кандидатами, громадських обговорень та інших публічних подій) як нагадування про підтримку бібліотек виборцями. Крім того, самі бібліотеки брали активну участь у передвиборчих заходах, пропонуючи усім кандидатам приміщення для зустрічей з виборцями, самі проводили  зібрання виборців, що підтримують бібліотеки, розсилали прес-релізи до місцевих засобів масової інформації.

Організатори кампанії планували розповсюдити приблизно 5000 значків та наклійок зі слоганом та логотипом кампанії. Насправді, їх було роздано понад 25 000. Люди брали символіку кампанії на зустрічі з кандидатами, тим самим нагадуючи їм про важливість фінансування бібліотек. По суті, виборці голосували не лише за тих, чи інших кандидатів, але й за бібліотеки.

Більше інформації про проведену кампанію можна знайти на сайті Асоціації бібліотек штату Вісконсін за адресою: http://www.wla.lib.wi.us/legis/lovelibs/index.htm

Обраний президент ІФЛА про бібліотечну адвокацію

Російський журнал «Сучасна бібліотека» (№7 за 2011 рік) опублікував інтерв'ю з обраним президентом Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА) пані Сіннікою Сіпіля. Декілька питань цього інтерв'ю присвячено адвокації бібліотек.

 Скажіть, пані Сіпіля, як ви ставитесь до бібліотечної адвокації? Як ви вважаєте, чи здатна місцева громада бути певним гарантом захисту інтересів бібліотек?

Питання адвокації є дуже важливими. Звичайно, якщо говорити про індикатор ставлення місцевої громади до бібліотеки, то він існує – це обсяг фінансування. Проте бібліотеки не стоять на місці, вони розвиваються, тому їм завжди бракує коштів. Крім того, останні роки економічної кризи призвели до того, що в багатьох країнах, де раніше не було дефіциту фінансування, зараз зменшуються бюджети, скорочується персонал та навіть закриваються бібліотеки. Ми повинні постійно працювати з місцевими громадами та владою, пояснювати, чому наші проекти є вкрай необхідними для людей. Це важко, особливо для бібліотекарів, тому що на перший план виходять питання проектування та економічного обгрунтування діяльності. Проте це необхідно робити. Особливо це стосується тісної роботи з владою. Ми маємо доводити до відома людей, які приймають рішення на місцевому рівні, усі наші плани, цілі та завдання, щоб вони розуміли специфіку роботи бібліотек.

 Якими можуть бути способи цього доведення?

Насправді, їх чимало. В першу чергу, це заслужена репутація бібліотеки серед людей того чи іншого населеного пункту. Це часто допомагає вирішувати гострі проблеми відстоювання інтересів бібліотек. Іншими словами, якщо люди мають потребу в бібліотеці, то вони своїми громадянськими акціями та поведінкою будуть захищати бібліотеки, просувати їх інтереси. Крім того, треба налагоджувати й особисті контакти з представниками органів влади, розповідаючи про користь бібліотек для суспільства в цілому та для окремих громад. Представники влади часом просто нічого про це не знають. Якщо хочете, треба навіть просвіщати владу. В цій сфері чудовий досвід накопичено в Американській бібліотечній асоціації (American Library Association – ALA). На її сайті, до речі, розміщені  відмінні кейси з організації бібліотечної адвокації.
 

З повним текстом інтерв'ю російською мовою можна ознайомитись на сайті журналу: http://sb.litera-ml.ru/assets/files/Fulltext/Sippili.pdf

Коментарі
Пані Сіпіля відмітила декілька важливих моментів, що стосуються бібліотечної адвокації.

По-перше, це робота з місцевою громадою. Якщо бібліотека працює для людей, реагує на їхні потреби та надає потрібні послуги, вона, безумовно, отримає підтримку та захист з боку громади. Якщо ж бібліотека існує сама для себе, ніяка адвокація не допоможе, ніхто не буде її захищати.

По-друге, це робота з владою (яка, до речі, також є частиною громади). Нікому не подобаються ті, хто постійно щось просять, не пропонуючи нічого взамін. Набагато краще бути партнером, аніж прохачем. Що таке партнерство? В першу чергу, це довіра, повага та взаємна вигода. Бібліотека має стати корисною для влади, і не лише завдяки тому, що надає послуги громаді. Владу треба сприймати не лише як керівника та джерело фінансування, але й як одного з споживачів послуг бібліотеки. Що треба владі та що їй може надати бібліотека? Перелік достатньо широкий. Це інформація, тренінги, консультації, організація та проведення заходів, навіть PR. Проте, пропонувати треба не те, що здається важливим бібліотеці, а те, що потрібно клієнту, тобто владі. Тому, починати будувати партнерські стосунки слід не з потреб бібліотеки, а з потреб влади. Спочатку варто допомогти, і лише потім звертатися з власними проблемами. Ставши корисною, бібліотека отримає позитивне ставлення та підтримку з боку будь-якої влади.
По-третє, бібліотекам потрібно оволодівати сучасними управлінськими навичками, включаючи проектний менеджмент, бюджетування, фінансовий аналіз та прогнозування тощо. Треба навчитися доводити, що інвестиції в бібліотеку є не тільки суспільно важливими, але й економічно вигідними.  Важливо також ефективно працювати з іншими джерелами фінансування, включаючи донорів та бізнес. Бібліотека залучає ресурси з інших джерел для виконання місцевих програм. Влада має це сприймати як додаткові кошти для розвитку громади і підтримувати структуру, що вміє це робити.

Адвокаційна кампанія Рожнятівської центральної бібліотеки Івано-Франківської області

Українські бібліотеки мають досвід проведення успішних адвокаційних кампаній. Одним з таких прикладів є кампанія, що була проведена в місті Рожнятів Івано-Франківської області. За результатами кампанії Програмою "Бібліоміст" підготовлено відео, з яким можна ознайомитись за адресою: http://youtu.be/mr9TR-9EfQU